Теорія перекладу як теорія трансформацій

Процес перекладу – це внутрішньомовні трансформації, це трансформація тексту, написаного однією мовою, на іншу мову. Лінгвістична теорія перекладу має на меті побудувати певну модель процесу перекладу, скласти наукову схему, яка більше чи менше відображає існуючі процеси перекладу.

Теорія перекладу не покликана враховувати кожне окреме співвідношення між текстами мовою джерела і текстами цільовою мовою. Теорія відображає лише рутинні, типові співвідношення, що регулярно повторюються. Але окрім цього феномену, при компоративному аналізі обох текстів зазвичай з’являється, зазвичай проявляється набагато більше співвідношень або зв'язків - поодинокі та неспецифічні, специфічні для певного випадку.

Саме ці «нерегулярні» співвідношення є найбільш важкими випадками у перекладацькій практиці. Саме тут і проявляється креативний характер перекладацької діяльності, коли перекладач повинен мати здатність знайти індивідуальні варіанти, ті «єдині рішення», що не передбачені теорією. З іншого боку, під час розвитку перекладацької теорії багато явищ, що зазвичай визначають як індивідуальні та нерегулярні, поступово «переростали» у загальну картину, для них знаходили пояснення та включали до об’єктивних роздумів теорії перекладу.  Іншими словами, так само як і в інших науках, перекладацький процес складається, фактично через той факт, що через уявні, несправжні виключення та порушення поступово відкривають деякі закономірності, зразки, правила, загальну відповідність законам природи дещо, що контролюють їх та їхню природу. Таким чином, процес перекладу можна розглядати як мистецтво, а точніше механічне мистецтво, як нелегку справу та ручну роботу.

Переклад – це процес трансформації будь-якого усного або письмового тексту однією мовою на текст або щось інше, при цьому необхідно зберегти незмінним значення тексту. Все ще, ми можемо говорити про постійне або незмінне значення, безпечність та збереження лише у відносному, не абсолютному значенні. Під час мовних трансформацій (так само як і під час будь-яких інших трансформацій) не можна уникнути втрачання певної частини змісту, тобто повний переклад значень, що викладені в оригінальному тексті, є неможливим. Таким чином, іноді перекладений текст не може бути повним еквівалентом оригіналу. Завдання перекладача - намагатися та робити усе можливе або ця еквівалентність була більш точною та дозволяла мінімум втрат.

Ми повинні пам’ятати, що у перекладі найбільш важлива річ – еквівалентність значень, й не ізольованих слів або навіть значень, а еквівалентність усього перекладеного тексту.